Исторія українського друкарства

Исторія українського друкарства

КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА

по предмету «Исторія українського друкарства»

Студент ВПФ факультета гр. ЗТ-81-1 (І курс)

__________ Корж А.Н.

«____ » __________ 19 г.

Викладач

_________ Шерстюк В.

НТУУ (КПИ)

План

Історія друкарства на початку до XVII ст. (середньовічче):
1.1. Період між часом Гутенберга і винаходом литографії (кінець XVIII ст.);

Усторія українського друкарства (що спонукало розцвіт і занепад українського друкарства):
2.1. Видання Львівської, Острізьської, Київо-Печерської друкарені;

Розвиток поліграфічних технологій:
Промислова революція і розвиток друкарства;

4. Сучасний стан поліграфічного виробництва, який я побачив на виставці
“Полиграфия ’98”.

Коли зародилося людство, у нього, у процесі розвитку, з’явилася потрібність в інформації. У кам’яний період інформацію передавали малюнками на скелях або вигуками та жестами. Розвиваючись фізично та духовно, людина потребувала більше інформації для спілкування. З’являлися письмена. Людство залишало слід про своє існування своїм нащадкам в рукописному вигляді спочатку красками на корі, листях дерев, які використовували замість паперу. Потім, коли з’являється папір, на папері. Минають століття, людство розмножується по усіх континентах земної кулі. З’являються народності, які мають свою культуру, мову. Десь на земній кулі йдуть війни по багато років, і розвиток у них на нижчому рівні. А десь мир і спокій, і цьому народові ніхто не заважає в його розвитку. Цей народ збагачує свою культуру, розвиває свою промислову діяльність і йому є що залишити своїм нащадкам.
За багато століть було залишино багато рукописного, а коли з’являються друкарські машини, і друкарського матеріалу, за допомогою якого в наш час можна зробити висновки про існування різніх народностей, їх мову, культуру, про зліти і падіння в їхньому розвитку, про винаходи, за допомогою яких інформація у різних напрямках розвику дійшла до наших часів.

Багато людей працювало над створенням книгодрукарства. І тількі єдиній людині вдалося зібрати до купи всі винаходи, які були відкриті і використовувалися раніше. Цією людиною був Іоганн Гутенберг. Гутенберг вперше механізував друкарській процес. Другим нововведенням, яке вніс німецький винахідник в книжкове діло, була словолитна форма. Це не складний пристрій, за допомогою якого відливаються літери. Така мідна формочка получила назву матриці. Словолитна техніка Гутенберга та Шеффера (учня
Гутенберга) благополучно проіснувала до середини XIX століття, коли з’явилися словолитні машини. Але технічні основи процеса виготовлення шрифта залишилися незмінним.
В історії людства винахід Гутенберга мав колосальне значення як один з важливих факторів розвитку науки і культури.
Ще при житті Гутенберга друкарський станок почав мандрувати по Європі. В
1461 р. відкриваються друкарні в німецьких городах Бамберге і Страсбурзі.
Через чотирі роки учні Гутенберга — К.Свейпгейм та А.Паннарти — знайомлять з мистецтвом книгодрукарства італійців.
У 1468 році початок книгодрукарства в Чехії та Швейцарії, в 1469 р. — в
Нідерландах, в 1470 — во Франції, в 1473 — у Венгрії, в 1474 — в Іспанії, в
1476 — в Польщі, в 1490 р. — в Турції.
За п’ятьдесять років було відкрито 1099 друкарень, видававших у загальній складності біля десяти мільйонів примірників друкарських книг. В кінці XV століття виходить з друку перша слов’янська книга “Служебник”, набрана стародавним шрифтом — глаголицею.
У 1491 р. друкар Швайполь Фіоль (помер 1525 р.) випускає з друку у Кракові перше видання, набране кириліцею. Цей шрифт довгий час широко використовувався і в нашій країні. В цей час Швайполь Фіоль друкує
“Октоих”, “Часослов”, “Триодь постная”, “Триодь цветная”.
Другим друкарем, видававшим книги кириліцею, був чорногорський чернець
Макарій, видавший в 1493-1495 рр. в місті Цетин’є “Октоих”, “Псалтырь”,
“Молитвенник” та “Триодь цветная”. На початку XVI століття Макарій виїздить до Румунії і в 1508 році засновує в країні першу друкарню.
Кілько років потому виходять в світ перші книги білоруса Франциска Скоріни
(помер 1552 р.). В 1517 р. Скоріна засновує в Празі друкарню, 6 серпня з друку виходить слав’янський “Псалтырь”, який був призначений дітям. З випуском “Псалтыря” Франциск Скоріна починає видання повної Біблії в перекладі на просту білоруську мову. Випускає він її по частинах, невеликими книжками, добре ілюстрованими виданнями (1517-1519 р.р.). В 1525 р. (березні) вийшов з друку “Апостол”, який був надрукований вже на теріторії нашої країни. На тій же друкарні була надрукована “Малая подорожняя книжка” — карманне видання, набране дрібним, але чітким шрифтом.
У середині XVI століття друкарні почали з’являтися в Москві. В 1553 році за наказом царя Івана Грозного почала будуватися друкарня на чолі з друкарем
Іваном Хведоровичем. 19 квітня 1563 р. Федоров разом з Петром Мстиславцем розпочав у Москві друкувати “Апостола”, який вийшов у світ 1 березня 1564 р. на 6+261 листів. 2 вересня 1565 р. Хведорович розпочав разом з Петром
Мстиславцем друкувати “Часовника”, який був закінченний 29 жовтня 1565 р. на 172 листах. На початку 1566 р. Іван Хведорович з Петром Мстиславцем біжить від прислідувань під покровительство гетьмана Ходкевича, який відправляє їх до свого родинного міста Заблудов. В 1566 р. Федоров та
Мстиславць засновують друкарню в Заблудові. До справи друкарської добре ставилися й сини Ходкевича — Андрій та Олександр. 8 липня 1568 р. почала друкуватися книга “Евангелие Учительное”, яка була закінчена 17 березня
1569 р. на 8+399 аркушах. 26 вересня 1569 р. почав друкуватися “Псалтир і
Часословець”. 23 березня 1570 р. друкування було закінченно на 17+240+69 листах. Перед листопадом 1572 р. Хведорович кидає Заблудів, взявши належне йому друкарське майно, а також частину виддрукуваних книжок, їде у Львів. В кінці 1572 р. Хведорович прибув до Львова і оселився на Підзамчі. В 1572-
1573 р.р. Іван Хведорович заклав у Львові найпершу друкарню вже на українській землі. Доля судила, щоб ця друкарня Хведоровича стала в нас початком вже постійного українського друкарства. 25 лютого 1573 р. розпочалося друкування книги “Апостол”, яке було закінченно 15 лютого 1574 р. Це була найперша книга, надрукована на українській землі. Саме зі Львова почалося друкарське мандрування Івана Хведоровича. З 1572 р. і до смерті
1583 р. Хведорович перебував на Україні. За цей час було побудовано чимало друкарнь, надруковано багато книжок, з підкерівництва Хведоровича вийшло чимало друкарів, які продовжували його справу. Іван Хведорович помер не викупивши своєї друкарні, котру він заставив ще в кінці 1579 р. львівському жидові Ізраїлю Якубовичу. В 1585 р. Братство викупає у жида друкарню. Цей рік звичайно вважають за початок славної потім Братської Ставропигійської друкарні. Правда, ще п’ять років, аж до 1591 р., друкарня ця не функціонувала. З 1591 р. по 1722 р. з цієї друкарні вийшло понад 138 книжок, більшість яких були церковної тематики. В 1615 р. архімандрит Києво-
Печерський Єлисей Плетенецький купує Стрятинську друкарню. Ця друкарня і дала початок славній Києво-Печерській друкарні, а разом з тим і Київському друкарству взагалі. За перші 15 років свого існування (1616-1630) Лавра випустила в світ понад 30 дуже важливих творів, що відразу звернули на неї увагу не тільки цілої української землі, але також і всього слов’янського православного світу. Понад сто років Печерська друкарня була найміцніша українська культурна фортеця, яка служила свєму народові аж до 1720 р. І тільки з цього часу, під непереможним московським наказом, змушена була
Печерська друкарня зовсім змінити свій традиційний напрям. З 1720 р. і до кінця XVIII століття був сильний наплив омосковлення Печерської друкарні. В половині XVIII століття Печерська друкарня мала собі виключну монополію на друк і продаж церковних книжок. В цей час з технічного боку Печерська друкарня була найкращою друкарнею на цілу Росію. Урядження її було надзвичайно добрим, наприклад, вже до 1787 р. словолиття її мала 8 пічок.
Друкарня приносила великі прибутки, мала пасіки та землі, їй належав київський Кловський дворець. Десь з половини XVIII віку заклала собі Лавра й нову папірню — в с.Пакулі, на річці Пакульці; 1774 р. пакульська папірня погоріла, але через два роки її відновили; правда не на довго, бо 1786 р. цілий пакульський маєток секуляризував собі московський уряд. З 1787 р. появляється в Лаврі “гражданський” шрифт, і “гражданське” друкарство все збільшується, особливо вже за часів митр. Євгенія на початку XIX віку
Печерською друкарнею часто користується і уряд, особливо коли потрібно було щось видруковати спішно. Як і раніше, Печерська друкарня успішно ширила свої видання не тільки по Вкраїні, але й далеко за межами її. Вже до 1733 р. Лавра мала свою окрему книгарню на Подолі в Києві, в друкарськім задвірку. Лавра мала монополію не тільки на друкарство, але й на продаж книжок, а тому ретельно стерегла, щоби не привозилось до Києва якихось чужих видань.
В Москві ще на початку XVIII століття Посольський наказ, відповідавший за іноземні справи Московської держави, випускає в світ “Ветовые письма”.
Єдиними читачами “ВП” були цар та бояри, тому “ВП” не друкувалися, а переписувалися від руки в невеликій кількості примірників. Перша друкована газета з’являється в Росії на початку XVIII століття. 16 грудня 1702 р.
Петро І видає “по ведомстям о воинских и всяких делах, которые надлежат для объявлений Московского и окрестного государств людям, печатать куранты”.
17 грудня 1702 р. виходить перший номер. Більш менш постійне видання газети
“Ведомости” почалося з 2 січня 1703 р. З 1728 р. виходить перший російський журнал “Санкт-Петербург ведомости”. В 1756 р. вийшла перша московська газета “Московские ведомости”. В 1779 р. виходить перший сільськогосподарський журнал “Труды Вольного экономического общества”. В
1779 р. з’являється журнал для жінок “Модное ежемесячное издание, или
Библиотека для дамского туалета”. В 1786 р. — у Ярославі виходить периодичне видання — “Уединенный Пешеходец”. За Ярославлем послідував
Тобольск, де в 1789-1791 р. виходить журнал “Ортыш, превращающий в
Ипокрелу”.
На початку XIX ст. передові люди починають розуміти, що друк може служити сильною зброєю у боротьбі за щастя народа. Перши кроки прогресивної журналістики зв’язани з іменами видатних російських людей А.Н.Радіщева та
Н.І.Новікова. Звідси пряма дорога до видань декабристів, до “Колокола” та
“Полярной звезды” А.І.Герцена, до ленінської “Искры”, до робітничого друкарства, історія якого, як казав В.І.Ленін “неразрывно связана с историей демократического и социально движения”.
Алоіз Зенефельдер (1771-1834) винаходить літографію (плоский друк), який дозволяє друкувати з якісно, за короткий час велики тиражи, на той період, і друкування видання стало набагато дешевше, потребувало набагато менше часу.
За якійсь час після винаходу А. Зенефельдера Корнілій Яковлевіч Тромонін
(помер 1874 р.) винаходить спосіб друкувати якісні багатокольорні малюнки.
Він за домогою літографії розбив малюнок на чотири головні кольори
(червоний, синій, жовтий, чорний).

Десь у 1585 р. єписком, разом з Братством, видає розписку на 1500 зл.
Ізраїлю Якубовичеві на купівлю друкарні (Івана Федорова). Правда, ще аж п’ять років, аж до 1591 р. друкарня ця не функціонувала. Нормально працювати братська друкарня стала лише десь з початку 1591 р. В цей час, 17 січня 1591 р., приїхав до Львова митрополит Київський Михаїл і віддав до друкарні видрукувати грамоту патріарха Єремії ще з 1589 р. (заборона приносити до церкви для посвячення м’ясо та пироги на Великдень та Різдво), разом з своєю грамотою; ці грамоти й вийшли 23 січня. Професори та студенти львівської братської школи вітали митрополита пишним панегіриком, який теж надрукували 1 лютого цього року. Це й були найперші друки львівської братської друкарні.
В другій половині 1591 р. з друкарні вийшла й перша друкована поважна книжка, підручник для братської школи “Грамматіка доброглаголиваго Єллино- словенскаго языка”. З 1608 р. до 1615 р. друкарня перебуває в св.Онуфріївського монастиря; тут в 1614 р. виходить книжка “Книга о священстве” і крім цієї ще дві книжки.
23 березня 1630 р. друкарню відновлюють після пожарів на весні 1616 р. і
1628 р. З нововідбудованної друкарні вийшли “Вирши з Трагодіи Х(ристо)с пасхон”, а в кінці цього року, 15 грудня вийшов Октоїх.
За час з 1591 по 1722 рік з цієї друкарні вийшло понад 138 назв книжок, більше 160.000 примірників. Львівські друки широко розходилися не тільки по цілій Галичині, але й далеко поза межами її — по Волині, Поділлі та
Київщині, а також і по інших краях православного світу: в Молдавії,
Болгарії, Сербії, Білорусії, Москві; такий широкий культурний вплив братських видань був аж до 1708 р., відколи цей вплив почав помалу зменшуватися лише до території Галичини.
В Острозі друкарня з’вилася десь з 1576 р. по 1577 р. за домомогою друкаря
Івана Хведоровича, який переїджає до Острога зі Львова. Друкарня починає працювати десь в середині 1577 р.; першою книжкою, звичайно, почали складати славнозвісну Біблію.
Князь Острозьський Констянтин Констянтинович, який запросив до своєї друкарні Хведоровича, був у той час багатою людиною. Князь забеспечував друканю і видписав на неї якісь свої маєтки. В 1582 р. князь Костянтин збудував в Острозі монастиря св. Тройці, заклав при ньому шпиталя та школу і переніс сюди й друкарню. В кінці цього року Хведорович переїджає до
Львова.
Значення Остріжської друкарні в історії українського життя — величезне. Це була найперша постійна друкарня на українській землі. Остріжська друкарня працювала більше 35 років і видана понад 26 книжок. Увесь той час Остріг був найсвітлішим центром української культури, і та його діяльність — це окрема доба в нашій історії. Видання остріжські увесь час користувалися на
Вкраїні заслуженою пошаною.
Книжки: Новий Завіт з Псалтирем 1580 р.; “Собраніє вещей нужнейших”, цебто покажчик до Нового Завіта Тимоха Михайловича, 1580 р.; Біблія 1581 р.;
Листи патріарха Єремії, коло 1584 р., в справі нового календаря; “Како подобаєт знаменоватися” коло 1584 р.; “Ключ Царствія небеснаго” Герасима
Смотрицького 1587 р.; “Исповеданіє о исхожденіи св. Духа” 1588 р.; “О єдиной истинной православной вере” 1588 р.; “Обвещеніє” князя Костянтина про православність грецької церкви 1595 р.; “Апокризис” Філарета 1598 р.;
Книжиця в 10 розділах 1598 р.; “Отпис” Клирика Остріжського 1598 р.; “Друга відповідь” Клирика Потію 1599 р.
Книжки богослужбові також друкував князь Костянтин: Часослов 1598 р.;
Псалтир слідування 1598 р.; Часослов 1602 р.; Требник 1606 р.; Молитвослов
1606 р.
Книжки для побожного читання й іншого змісту: “Хронологія” Римші 1581 р.;
“Книга о постничестве” 1594 р.; “Ставленича грамота” 1587 р.; “Маргарит”
1595 р.; “Лямент” 1603 р.; “Лекарство на оспалый умысл чоловечий” 1607 р.;
“Житіє Маріи Єгипетьскія”, без дати.
Київо-Печерська друкарня з самого початку свого існування (1616 р.) аж до середини XVIII віку майже не мала собі ніякої конкуренції; коли випадком і повставали якісь нові друкарні, то вони швидко зникали, бо ніхто не міг конкурувати з багатою та могучою Лаврою, цебто в Києві було те саме, що у
Львові, де конкуренція з Братством була нікому не під силу.
У 16 січня 1619 р. виходить перша книжка печерського друку Анфологіон
(16+1048 с.), під керівництвом Плетенецького (1554-1625). 20 грудня 1616 р., або, скоріше, на початку 1617 р. виходить з друку Часослов (21+192 с.).
Далі Київське друкарство йшло прискоренним темпом, — Плетенецький видав ще такі книжки: Номоканон. 8 червня 1620 р. 4+140 с.; Служебник. 1620. 593 с.;
Книга о вере. 1620-1621. 4+317+308 с.; “Вирши на жалосный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного, гетьмана войска запорозкого”. 1622.
49 с.; Псалтир. 1624. 24+456 с.; Іоанн Златоустий “Бесіди” на 14 посланій святого апостола Павла. 1623. 34 с.+3202 стовпці; Іоанн Златоустий “Бесіди на Діянія”. 1624. 24+534 с. Ці дві останні книжки були найкращими книжками за весь час праці Плетенецького і взагалі найкращими виданнями печерськими.
Вони мали розкішні прикраси гравера Тимофея Петровича, і на довгий час стали найкращими виданнями того часу.
В 1627 р. виходить “Тріод Пісна”, на 4+802 с., під керівництвом
Копистенського. В кінці цього року, коли помирає Копистенський, на його місце заступає Петро Могила. На великдень 1630 р. Печерська друкарня привітала свого нового архімандрита пишним панегіриком — Імнологія. В 1631 р. виходить “Тріоді Цвітної”, де в передмові Тарас Земка розказує , що з 1 серпня 1630 р. до квітня 1631 р. в Києві та його околицях лютує якась моровиця, що вчепилася і до нашої друкарні. 5 липня 1633 р. виходить з друку новий панегірик, з привітаннями нового митрополита Ктївського Петра
Могили, — “Євфоніа веселобрмячаа”.
Багато книжок випустила в світ Печерська друкарня за могилянську добу; друкарнею правив Софроній Почаський, що змінив Т.Земку. Серед могилянських видань особиво ось ці 4 мають велику вагу: Служебник 1629 р. 28+144+300+4 с., розкішне видання, багато прикрас; “Тріодь Цвітна”, 1 червня 1631 р.,
22+828+2 с., надзвичайно розкішне видання, сила прикрас, чудовігравюри;
Євангеліє Учительне, 25 серпня 1637 р., 6+1031 с.; але вінцем праці як самого Могили, так і Печерської друкарні був Требник, 16 грудня 1646 р., величезний том в трьох частинах, понад 1670 с., розкішно виданий, з 20 цікавими гравюрами і силою прикрас. В Требнику скрізь додержано свої українські звичаї і дано багато таких молитов та “чинів”, яких пізніше вже ніколи не друковано.
За 15 років існування друкарні (1616-1630) і до смерті Петра Могили, Лавра випустила в світ понад 30 дуже важливих творів, що відразу звернули на неї очі не тількі цілої української землі, але також і всього слов’янського православного світу. Серед цих творів були твори монументальні як церковного, так і взагалі наукового характеру; добрі передмови до цих видань часто були окремими науковими творами з помітним літературним смаком.
З смертею П.Могили (1646 р.) припинився розцвіт Печерської друкарні. З 1647 р. до 1656 р. Печерська друкарня надрукувала надзвичайно мало. Коли архімандритом став Інокентій Гизель, який мав тридцятилітнє управління
(1656-1683) Печерська друкарня віджила. В 1661 р. вийшло видання “Патерика
Печерського” і повторене 1678 р. з розкішними гравюрами талановитого печерського гравера Іллі. В 1669 р. виходить книжка “Мир с Богом”, яку
Гизель посилає цареві і просить дозволу продавати її. В 1672 р. Москва забороняє киянам привозити книжки до столиці. На початку 1670 р. Гизель відновлює друкування польських книжок.
З 1686 р. Печерська друкарня знаходиться під владою Москви. В цей час патріархом Московським був Яким (1685-1690), завзятий противник української книжки взагалі. Але за наказом царя і на прохання архімандрита Варлаама
Ясинського (1684-1690) своєю грамотою з 3 травня 1688 р. Лавру, як ставропигіальну, і її друкарню з-під догляду митрополитанського визволено, про що й повідомлено київського митрополита грамотою 20 червня 1688 р.
Року 1688 Лавра випустила книжку “Венец Христов” Антонія Радивиловського.
Найбільшою працею Печерської друкарні за час Ясинського було видання 1689 р. першої частини безсмертного твору Дмитра Тупталенка “Четьї Минеї”.
З 1690 р. Варлаам Ясинський став митрополитом Київським, а печерську архімандрію зайняв Мелетій Вуяхевич (1690-1697). Московські утиски довели до того, що за Вуяхевича Лавра друкує книжки вже самі церковні та богослужбові. В 1629 р. Лавра видруковала, не повідомивши патріарха,
Літургію, і в передмові не згадали ані царя, ані патріарха, а тільки свого архімандрита Метелія Вуяхевичаю. За цього в друкарні були неприємності. Не дивлячись на всі неприємності, Лавра пильнує по можливості ширити свою друкарську справу. За Ясинського та Вуяхевича заводять нові шрифти, гравюри, станки, працюють нові друкарні. За Вуяхевича появляються розкішні видання, але їх вже мало, — це були: “Апостол” 1695 р. та Євангеліє 1697 р.
З 1700-1720 р. на чолі російської церкви став українець, Степан Яворський.
На чолі Лаври стояв Іосаф Кроковський (1697-1709). Найкращі видання за час
Кроковського: “Патерик Печерський” 1702 р., прикраси робив Тарасевич; напрестольне Євангеліє 1707 р. визначається розкішною орнаментовкою та розкішним шрифтом; 1705 р. закінчено видання “Четьїх Миней” Димитрія
Тупталенка.
За час архімандрита Афанасія Миславського (1710-1715) друкарня продовжує видавати: напрестольне Євангеліє 1712 р.; “Іфіка ієрополитика” 1712 р., що має 67 розкішних гравюр.
За часи архімандрита Іоанна Сенютовича (1715-1730) передруковуються попередні видання. За нього друкарня зазнала великої пожежі 1718 р., коли пожар понищив Лавру, потерпіла також друкарня — згорів увесь книжний склад, папір і частина дерев’яних гравюр (але мідні гравюри збереглися), згорів архів, між інши в огні загинуло багато давніх книжок.
Печерська друкарня за перші сто років свого життя була найміцнішою української культурною фортецею, і тільки під непереможним московським наказом Печерська друкарня змушена була зовсім змінити свій традиційний напрям.

Техническая революция XIX в. не прошла мимо полиграфии, которая начинает превращаться в промышленную отрасль: в мире растут тиражи книг, журналов и газет; сокращаются сроки их изготовления; открываются новые типографии; появляются более совершенные процессы изготовления печатных форм; механизируются печатные и брошюровочно-переплетные процессы; расширяются сырьевые ресурсы для производства бумаги. Изменяется облик книг — они становятся более разнообразными по формату, проще и строже по формлению, способам иллюстрирования, применению разнообразных шрифтов. Ведущей была высокая печать.
Несмотря на непрерывное увеличение в мире числа полиграфических предприятий и роста выпуска печатных книг техника и технология полиграфии до XIX в. не претерпевала существенных изменений. В 1796 г. была изобретена литография
(плоская печать), в которой печатная форма изготавливалась в ручную на известняковом камне. Этот способ значительно расширил возможности воспроизведения изображений. Однако основным средством размножения во всех способах печати был ручной печатный станок.
Изобретение фотографии (1839 г.) и открытие (1855 г.) способности светового дубления слоев, привели к разработке фотохимиграфических способов изготовления изобразительных печатных форм. В 80-е годы такие способы стали использоваться для воспроизведения не только штриховых, но и тоновых одноцветных, а несколько позже и многоцветных оригиналов.
В 1886 г. была изобретена наборная строкоотливная машина (“линотип”), позволяющая получать монолитные штриховые строки текста. Через год появилась строконаборная буквоотливная машина (“монотип”), дающая строки текста, состоящие из отдельных металлических печатающих (литер) и пробельных элементов (как и в ручном наборе).
Ручные печатные станки заменяются производительными машинами. В 1814 г. была изобретена первая печатная машина высокой печати.
В первой половине XIX в. развивается стереотипия — процессы изготовления в виде пластин и полуцилиндров металлических печатных форм — формы с металлического набора и клише. Благодаря использованию этой технологии в 70- е годы появились наиболее производительные ротационные рулонные машины высокой печати. В конце XIX в. появляются ротационные машины глубокой, а в нач. XX в. — плоской офсетной печати.
Во второй половине XIX в. произошли большие сдвиги в области бумажного производства: значительно увеличились ресурсы сырья для бумаги за счет использования древесной массы и целлюлозы.
Механизация брошюровочно-переплетного производства нач. только с середины
XIX в.: появляются одноножевые бумагорезальные машины, позолотные прессы для тиснения. Позже стали применять проволокошвейные (1856) и ниткошвейные
(1875) машины. В нач. XX в. появляются крышкоделательные и книговставочные станки, фальцевальные машины и другое оборудование.

В 20-х числах сентября 1998 г. в Национальном выставочном центре г.Киева проходила выставка “Полиграфия’98”. На эту выставку съехалось много фирм и предприятий занимающихся полиграфией, и не только с Украины, но и с
Германии, Швеции и др. С каждым годом количество участников увеличивается, поэтому посетителям и представителям различных фирм предоставляется огромный выбор как полиграфической продукции, так и различного оборудования для производства полиграфической продукции. Во время выставки на некоторых стендах оборудование находилось в режиме работы, т.е. можно было судить, находясь возле станков, про качество и количество выдаваемой продукции.
Представители с Германия представляли комплекс полиграфического оборудования, выполняющего полный комплекс полиграфических услуг: от фотографии и оригинал-макета до печати полигафической продукции.
Фирмы и предприятия на выставке в основном занимались рекламой своих полиграфической продукции и оборудования, что позволяло сделать широкий выбор из всего представленного.
Данная выставка показала, что полиграфия на Украине расширяется, появляются более современные машины.
Киевские фирмы в основном представляли зарубежное оборудование, что очень огорчает. Но было немало фирм и предприятий представляющих оборудование и все необходимое для печати, украинских производителей: АО
“Киевполиграфмаш”, Украинский научно-исследовательский институт по специльным видам печати, АО “Полиграфмаш” (г.Одесса), ООО “Рейтинг”
(г.Харьков) и др. Эта выставка дала возможность общения между фирмами и предприятиями, дала возможность совместной работы.
Как правило на выставку выставляется самое лучшее и это стоило того, ведь выставки — это самый лучший способ показать себя.