Іван Горбачевський - український вчений світової слави

Іван Горбачевський - український вчений світової слави

Реферат

Іван Горбачевський - український вчений світової слави

Мені пощастило, бо вчителька хімії Галина Михайлівна доручила підготувати реферат про вченого біохіміка Івана Яковича Горбачевського.

Гортаючи сторінки декількох книг, я довідався:

по-перше, що Іван Горбачевський – галичанин, уродженець Тернопілля;

по-друге, належав до кагорт славетних українців-галичан, які першими удостоєні звання академіків при уряді Михайла Грушевського. Це етнограф В. Гнатюк, біохімік І. Горбачевський, енциклопедист із світовим іменем К. Студинський.

по-третє, іменем академіка І. Горбачевського найменований (1992) Тернопільський медичний інститут (нині медична академія).

у дворику при вході в мед академію відтворений у роздумах (пам’ятник) І.Я. Горбачевський.

Ось чому на титульну сторінку реферату я й виніс знимку пам’ятника І. Горбачевського.

Мало хто з українських вчених володів стількома титулами, як професор Іван Якович Горбачевський – доктор медичних наук, декан медичного факультету Карлового університету в Празі, а згодом його ректор, член санітарної Ради Чеського королівства, член Найвищої Ради здоров’я Австро-Угорщини у Відні, член Ради для технічних досліджень у Відні, дійсний таємний радник, перший міністр здоров’я Австро-Угорщини, дійсний член Академії Наук України. Його наукова спадщина – це вагомий внесок у розвиток української, чеської та зрештою – світової науки.

Народився майбутній вчений 15 травня 1854 року в селі Зарубинцях, що на Збаражчині, в родині священика. Його шлях в науку визначився ще у Тернопільській гімназії. Тут майбутній вчений проявив великий інтерес, хист і любов до знань та історії рідного народу.

Закінчивши гімназію вивчав медицину у Віденському університеті. Ще будучи студентом займався громадською і науковою діяльністю. Разом із М. Драгомановим був головою студентського товариства «Січ», розпочав дослідження з медичної хімії.

Закінчив у 1877 р. зі ступенем доктора наук Віденський університет. Працював у Відні в Хімічному, згодом – у Фізичному інститутах.

У 1882 році вперше у світі синтезував сечову кислоту, встановив джерело і шляхи її утворення в організмі.

У 1883 році І.Я.Горбачевський працював у Карловому університеті у Празі.

Про авторитет і пошанування вченого у Чехії свідчить той факт, що його обирають членом Санітарної Ради Чеського Королівства.

Він брав участь у створенні пам’ятника великому борцю за волю Чехії Яну Гусу, відкриття якого було доручено українцеві Івану Горбачевському.

У 1917-1918 роках Горбачевський призначений першим міністром народного здоров’я Австрії. На цьому посту він провів остеження Східної Галичини і виявив жахливу ситуацію: бідність народу, нужду, голод, розруху, нестачу лікарень, лікарів, медикаментів.

В 1919 р. він стає професором кафедри хімії щойно створеного у Відні Українського університету, в 1921 – професором, 1923 – ректором Україського університету у Празі.

Разом з І. Пулюєм організував «українську» громаду в Празі, створив фонд допомоги студентам.

З 1925 – академік Всеукраїнської Академії наук (м.Київ).

Наукову працю почав в молодому віці. Перша публікація вийшла в 1875 році, присвячена нерву, від якого залежить рівновага людини. Він один із перших довів, що амінокислота є складовою частиною білків.

Плідно працював вчений також у галузі загальної хімії, гігієни, епідеміології, судової медицини, токсикології.

Участь І. Горбачевського в науковому житті Чехії і Словаччини настільки вагома, що в деяких чеських енциклопедіях відзначається, що він був чеським вченим українського походження.

Проте професор І.Я.горбачевський ніколи не забував про свій родовід. У 1924 році він підготував кілька підручників з хімії – «Неорганічна хімія», «Органічна хімія», «Фізіологічна хімія». Книги були написані чеською та українською мовами. Один примірник його «Органічної хімії» є в Тернопільському краєзнавчому музеї, як дар сестри вченого із села Зарубинці.

Всього з-під пера І.Горбачевського вийшло 66 наукових праць. Більшість з них не втратили свого наукового значення по сьогоднішній день і пріоритет їх визнаний науковою громадкістю світу.

Багато енергії І. Горбачевський вклав у створення української хімічної термінології.

Він був людиною спокійної вдачі: лагідний, добродушний. З колегами і знайомими вів себе надзвичайно скромно і доступно. Говорив тихим голосом, безпретензійно і просто, з якоюсь особливою увагою до співрозмовника.

Згідно з характеристикою людей, які особисто знали Горбачевського, він був високий, гарної постави, з благородним обличчям, з ясними відкритими очима, добрий і чуйний, завжди готовий допомогти.

Своє українське походження він постійно підкреслював.

І.Я.Горбачевський був знайомий із Олександром Барвінський та його сином Василем (композитором), Володимиром Гнатюком(етнографом), Іваном Пулюєм (математиком).

З почуття великої шаноби він ставився до Д.І. Менделеєва, підтримував тісні контакти, дружив, листувався з видатними вченими, державними і церковними діячами, артистами, письменниками, зокрема з Лесею Українкою. Саме за рекомендацією Івана Яковича його родич Й.І. Білінський – аптекар з Каїру – допомагав лікуватися у Гелуані геніальній поетесі, а також землячці із Тернопільщини – співачці світової слави - Соломії Крушельницькій, історикові козаччини – Д. Яворницькому та іншим.

Помер І.Я. Горбачевський 24 травня 1882 року на 88 році життя. Похований на кладовищі Св.Матвія у Празі.

Ім’я професора Івана Горбачевського є символом справжнього вченого, патріота, який все своє життя віддав науці, служінню народові, ідеалам гуманізму.

В числі багатьох інших великих людей Тернопілля Іван Горбачевський прославив наш край.

Використана література

горбачевський вчений хімічний публікація

1.Тернопілля’96. Регіональний річник.-Кн.2-Тернопіль-Збруч, 1996,-736 с.

2.Вони прославили наш край. - Тернопіль. «Підручники. Посібники», 2002 – 286 с.

3. Горбачевський І.Я. // Енциклопедія Українознавства.- Львів,1993. Т.2, с. 411.

4. Аксіоми для нащадків. Українські імена у світовій науці.- Львівська історико-просвітницька організація «Меморіал». 1992.- 544 с.