Повстання під керівництвом Роберта Кета

Повстання під керівництвом Роберта Кета

Зміст

Вступ

1. Соціально – економічні передумови боротьби англійських селян за землю

2. Політичні передумови

3. Початок та хід повстання під керівництвом Роберта Кета. Програма повсталих

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Англія XVI ст. відрізнялася від інших країн Європи тим, що розкладання феодальних відносин і зародження капіталістичного виробництва відбувалися в ній більш інтенсивно, і не тільки в місті, але й у селі.

Економічному розвитку Англії XVI ст. сприяла та обставина, що в результаті великих географічних відкриттів вона виявилася в центрі нових світових торговельних шляхів. Однак вирішальне значення мали явища, що відбувалися у внутрішньому житті Англії.

Ліквідація панщинної системи господарства й звільнення селян від особистої залежності створили сприятливі умови для розвитку дрібнотоварного селянського господарства і його розпаду як важливого фактора процесу утворення капіталістичного укладу в країні, а також для переходу нового дворянства, що формується, до буржуазних методів ведення господарства. Успіхам розвитку капіталізму в селі й місті сприяло й те, що первісне нагромадження відбувалося в Англії набагато інтенсивніше, ніж в інших країнах. Експропріація селянства, що становила основу цього процесу, відбувалася тут у класичній формі. Колоніальний грабіж сусідньої Ірландії був іншим важелем первісного нагромадження в Англії.

1. Соціально – економічні передумови боротьби англійських селян за землю

Успіхи сукнарства й ріст попиту на англійську вовну спочатку в сусідній Фландрії, а потім й у самій Англії викликали значні зміни в англійському селі. Підвищилися ціни на вовну й вівчарство в Англії стало вигідніше землеробство, тому багато лордів з кінця XV ст. стали перетворювати землі своїх маєтків у пасовища. Вони не тільки захоплювали общинні угіддя, але й зганяли своїх селян-власників з їхніх наділів, зносячи при цьому селянські будинки й цілі села, а захоплені землі звичайно огороджували частоколами, канавами, живоплотом, здавали їх в оренду великим фермерам-скотарям за високу ренту, а іноді й самі розводили на цих землях більші череди овець або перетворювали їх у парки для полювання. Цей процес насильницької експропріації селянства одержав назву обгородження.

Нерідко й заможні селяни, щоб звільнитися від соромливих порядків общинного землекористування, що заважали їм підвищити прибутковість свого господарства, також стали огороджувати общинні пасовища й свої наділи. Це порушувало общинні порядки землекористування й розоряло односільчан. Число людей, позбавлених засобів існування, збільшив і розпуск Генріхом VII (1485-1509) військових дружин великих феодалів.

Важливу роль у процесі експропріації селянства зіграла також церковна реформація, проведена при Генріху VIII (1509 - 1547). До третини земель у середньовічній Англії перебувало у власності церкви. З реформацією в Англії були скасовані всі монастирі, а їхні землі й майно конфісковані короною. Ці землі були частиною роздані королівським фаворитам як подарунки, частиною продані дворянам, фермерам, різним спекулянтам і багатим городянам. Нові власники, щоб збільшити доход, сталі підвищувати ренти, а також інтенсивно огороджувати землі, зганяючи селян, що тримали ці землі за звичаєм і користувалися спадкоємними правами на свої наділи. Після ліквідації монастирів втратилася джерела існування також і більша частина ченців.

У другій половині XVI ст. з успіхами капіталістичного укладу й ростом міського населення в Англії збільшився попит на хліб, м'ясо й інші продукти сільського господарства. Це також сприяло поширенню обгороджень, експропріації селян і створенню великих ферм. Розоряло селян, що мали земельні тримання, і підвищення рент й інших платежів за наділи, здійснюване багатьма лендлордами в умовах "революції цін". Таким чином, в Англії з'явилася маса збезземелених, позбавлених засобів до існування й даху людей, змушених продавати свою робочу силу власникам мануфактур і великих ферм за найнижчу заробітну плату. Процес насильницького збезземелювання англійських селян дворянами був основною рисою аграрного перевороту, у ході якого старе феодальне землеволодіння в Англії знищувалося й створювалося нове, буржуазного типу, відбувався перехід до капіталістичної організації сільського господарства.

Більшу частину експропрійованих у селян земель дворяни, як уже вказувалося, здавали в оренду фермерам. Найбільш багаті фермери переходили до експлуатації найманої праці сільськогосподарських робітників - коттеров - або експропрійованих селян й у такий спосіб ставали капіталістичними фермерами.

В XVI ст. із представників різних соціальних груп села й міста - заможних селян, дрібних і середніх дворян, купців і підприємців - уже утворився шар багатих капіталістичних фермерів, що сплачують землевласникам капіталістичну ренту, більше високу, чим стара фіксована феодальна рента. Зросла кількість сільськогосподарських робочих і малоземельних селян. Заможні хазяї в селі нерідко наділяли бідняків невеликими ділянками землі на умовах короткострокової оренди, що, однак, не давало біднякам можливості існувати без продажу своєї робочої сили. Незначний земельний наділ коттера був для сільських підприємців вигідним засобом прив'язати робітників до свого господарства й підсилити їхню експлуатацію. Зміни в майновому положенні англійських селян, а також згін селян із землі й захоплення общинних земель підривали порядки общинного землеволодіння й послабляли опір селянської громади натиску дворян-обгороджувачів; багаті селяни, що перетворювалися у фермерів, розкладали громаду зсередини.

В англійському селі центральних і південно-східних графств капіталістичний уклад розвивався швидше. На ці графства приходилася найбільша кількість обгороджених земель, експропрійованих селян і зруйнованих селянських будинків.

Аграрний переворот й успіхи розвитку капіталістичного укладу в селі в XVI ст. прискорили процес розшарування англійських феодалів на старе й нове дворянство, що почалося ще в XV ст. Старе дворянство не могло пристосуватися до буржуазної економіки, що зароджувалася. Джерелом його існування як і раніше залишалася або феодальна рента, одержувана із власників земель, або доход від вигідних посад при дворі короля й у церкві. "Революція цін" привела до різкого зниження реальної вартості звичайних рент, що становили головне джерело доходу старого дворянства. Крім того, скасування монастирів знищило багату й впливову групу знаті - абатів і пріорів, з якої багато світських аристократів були зв'язані родинними узами. Феодальне дворянство в Англії XVI ст. матеріально зубожіло. Непомірна марнотратність і великі борги, за які звичайно доводилося розплачуватися своєю землею, - такі були риси старого дворянства цього часу. Політичні позиції його були в значній мірі підірвані посиленням абсолютизму Тюдорів і піднесенням нової знаті. У цьому була причина різних антиабсолютистських змов і заколотів, якими супроводжувалося все сторіччя царювання Тюдорів. До старого дворянства належали не тільки представники аристократичних прізвищ, що уціліли після війни Червоної й Білої троянд й репресій Тюдорів, але також і частина аристократії, створеної Тюдорами зі своїх фаворитів шляхом земельних пожалувань. У масі своїй велике дворянство північних графств залишалося феодальним, але й в інших графствах далеко не всі дрібні й середні дворяни порвали із традиційними формами феодальної земельної власності.

Разом із цим багато представників дрібного й середнього дворянства й навіть деяких аристократів, переважно в передові в економічних відносинах графствах, стали швидко перетворюватися в буржуазних землевласників, у так називане нове дворянство, або джентрі. Вони енергійно експропріювали й огороджували общинні землі й селянські наділи, широко застосовували у своїх маєтках працю сільських робітників — коттеров і бідних селян — у якості найманої робочої сили, переходили до здачі своїх земель в оренду фермерам, вводили агротехнічні поліпшення для підвищення прибутковості своїх маєтків, тісно пов'язаних з ринком. От як характеризує джентрі кінця XVI ст. один сучасник: "Джентльмени, які звикли воювати, тепер здебільшого стають добрими хліборобами й так само добре намагаються гранично поліпшити свої землі, як фермери й селяни. Коли надходять у їхні руки ферми після закінчення строку їхнього тримання, вони обробляють їх самі або віддають їх тим, хто готовий сплатити дорожче".

В умовах переходу Англії до капіталістичних форм виробництва в сільському господарстві земля ставала об'єктом вигідного вкладення капіталу й багаті селяни, городяни й чиновники стали охоче здобувати землю. Багато хто з них у такий спосіб вливалися в ряди нового дворянства, підсилюючи його буржуазні риси. Цьому сприяло те, що в Англії на відміну від інших країн не було станової замкнутості дворянства й дворянами ставали не тільки за походженням, але й за земельним багатством, тому всякий, хто здобував земельну власність у кількості, достатньому для того, щоб вести спосіб життя дворянина, був зобов'язаний одержувати від короля дворянський титул. Крім того, у родинах англійських дворян маєток і титул звичайно успадковував старший син (по праву майорату), а молодші сини були змушені наживати собі стан, займаючись ремеслом, торгівлею, мореплаванням або процвітаючи на державній службі й т.п., і часто, розбагатівши, вони купували землі й ставали джентльменами.

Отже, в XVI ст. земельні володіння нового дворянства швидко збільшувалися за рахунок захоплень общинних угідь і селянських ділянок, покупки монастирських земель (після скасування монастирів) і маєтків аристократів, що розорилися. Процвітаючі дворяни нерідко займалися й підприємництвом у сфері промисловості й торгівлі, збільшуючи свій стан. За словами сучасника, доходи джентрі вже наприкінці XVI ст. були в три рази вище, ніж доходи перів (аристократії), єпископів і багатих йоменів.

Поява й підйом нового дворянства мали ще один важливий наслідок. Зацікавленість у розвитку капіталістичних форм господарства зближала нове дворянство із класом, що піднімається, буржуазії. "Земельні володіння цього класу представляли на ділі не феодальну, а буржуазну власність. Ці землевласники, з одного боку, поставляли промислової буржуазії необхідні для існування мануфактур робочі руки, а з іншого боку, були здатні додати сільському господарству напрямок, що відповідає стану промисловості й торгівлі". Так в XVI ст. почав складатися союз буржуазії й нового дворянства, що зіграв важливу роль у розвитку Англії XVI—XVII ст.

В умовах аграрного перевороту XVI ст. і формування капіталізму в селі підсилився процес майнового й соціального розшарування селянства. Як ми вже відзначали, деякі заможні селяни переходили до оренди землі у дворян й експлуатації найманої праці, перетворюючись у такий спосіб у капіталістичних фермерів, у той час як значна частина селян ставала безземельними батраками й малоземельними власниками, напівселянами-напівпролетарями. До кінця XVI ст. в Англії вже утворився клас багатих для того часу капіталістичних фермерів

2. Політичні передумови

Мануфактурні підприємства й фермерські господарства в XVI в. не могли використати всіх зігнаних з землі селян й в Англії утворилася маса безробітних жебраків і бурлак. Тюдори стали видавати жорстокі закони проти них, які назвалися "кривавим законодавством проти експропрійованих".

Генріх VIII дозволив збирати милостиню тільки старим і не здатним до праці злиденним, а працездатних бурлак наказав бичувати й після цього брати з них клятвене зобов'язання повернутися в рідні місця й "прийнятися за працю". Якщо ж паупер після першого покарання буде затриманий другий раз, його повинні були бичувати й, крім того, відрізати половину вуха, а якщо він буде затриманий втретє — стратити його як злочинця. В 1547 р. король Едуард VI (1547-1553) наказав того, хто ухиляється від роботи від роботи безробітного віддати в рабство тому, хто донесе владі, що той є бурлакою. Хазяїн мав право батогами примушувати паупера-раба до всякої роботи, продати, заповісти його в спадщину й т.д. Паупер-раба за самовільний відхід від хазяїна в перший раз засуджували на довічне рабство й таврували його, випалюючи на щоці або чолі слово (раб), за другий пагін ставили йому на особі друге клеймо, а у випадку пагона втретє його стратили як державного злочинця.

Ці "криваві закони" повинні були запобігти небезпеці повстання експропрійованих, забезпечити приплив робочої сили в промисловість і сільське господарство, а також підкорити селян і ремісників — ще недавно самостійних дрібних хазяїв — новому й незвичному для них режиму найманої праці й виховати з них слухняних робітників, що безмовно несуть гне капіталістичної експлуатації.

"Революція цін" знизила реальну заробітну плату робітників і сприяла збагаченню капіталістів і фермерів, а масова експропріація селян і занепад дрібнотоварного виробництва ремісників (особливо помітні в сукнарстві) в XVI ст. змушували безліч позбавлених засобів до існування людей дешево продавати свою робочу силу. Але заробітна плата робітників знижувалася й королівськими законами про найману працю. Відповідно до статуту про підмайстрів, виданому в 1563 р. Єлизаветою I (1558—1603), усякий у віці від 20 до 60 років, що не має певних занять, був зобов'язаний працювати в того хазяїна, що побажає його найняти. До закінчення контракту про найм йому заборонялося кидати роботу, а тривалість робочого дня встановлювалася від зорі до зорі. Розмір заробітної плати повинні були визначати світові судді в графствах (тобто представники інтересів наймачів) відповідно до часу року й місцевих цін на товари. З 70-х років створювалися богадільні, робітні й виправні будинки, у яких бідняків і бурлак змушували трудитися.

Заробітна плата мануфактурних робітників в Англії була дуже низкою - кілька пенсів у день, а робітником сільських мануфактур, що мали звичайно невелике селянське господарство, платили ще менше. Частина заробітної плати видавалася товарами, що дозволяло підприємцеві ще знижувати заробітну плату своїх робітників. У великих мануфактурах починав застосовуватися жіноча й дитяча праця. У селі фермери підвищували ціни на продукти свого виробництва й тим самим перекладали на трудящих частину високої ренти, що сплачується ними лендлордам. Все це привело до того, що реальна заробітна плата робітників в 1600 р. становила близько 47 % реальної заробітної плати 1500 р.

3. Початок та хід повстання під керівництвом Роберта Кета. Програма повсталих

При зазначених вище економічних і соціальних змінах в Англії XVI ст. панував феодальний лад, і капіталістичне виробництво розвивалося лише як новий уклад. Більша частина землі залишалася феодальною власністю, і основна маса селян перебувала на положенні феодально залежних власників землі у дворян.

У таких умовах питання про те, який клас й який образ буде знищувати середньовічні аграрні відносини й створювати вільну від феодальних обмежень буржуазну власність на землю — або нове дворянство в союзі з буржуазією, або селянство, — вирішувався в гострій класовій боротьбі. Англійські селяни активно виступали проти феодального гніта й обгороджень. В 1536-1537 р. у графствах Лінкольншир і Йоркшир відбувалися великі масові хвилювання; основною рушійною силою повсталих були селяни, які боролися проти обгороджень, підвищення рент, руйнування сіл і реформації церкви.

Влітку 1549 р. почалося найбільш значне після повстання Уота Тайлера селянський виступ, що охопив графства Девоншир і Корнуолл (Південно-Західна Англія), а також графства, Норфолк і Сеффолк — район інтенсивних обгороджень у Східній Англії. У містечку Уіндом (Норфолк) селяни зламали огорожі, зведені місцевим лордом, і незабаром більша частина графства була охоплена повстанням. До нього приєдналося багато пауперів, ремісників, заможних селян і навіть частина дрібних і середніх дворян, що розраховували використати повстання в боротьбі із земельною аристократією. На чолі повсталих устали дрібний дворянин Роберт Кет і його брат Вільям. Роберт Кет повів збройні загони селян до столиці графства, великому економічному центру Східної Англії місту Норичу, але після того, як міська влада не пустили їх у Норич, що повстали отаборилися в лісі, недалеко від міста, на Маусхолдском пагорбі. Кет перетворив табір у неприступну міцність, установив строгу дисципліну у своїх загонах. Під віковим дубом він розбирав скарги селян на сеньйорів й улагоджував суперечки між членами загонів. Жителі сусідніх сіл і міст постачали повсталим продовольством.

В таборі під Норичем була вироблена так називана Маусхолдська програма повсталих, переданому уряду у вигляді петиції. Основні вимоги цієї програми були спрямовані проти великих землевласників: зниження ренти, заборона перетворювати фрігольд у копігольд, позбавлення лордів права користуватися общинними угіддями, знищення маноріальних судів, ліквідація залишків феодальної залежності.

Програма, підписана ватажком повсталих Робертом Кетом і передана парламенту. Програма складається з 29 статей, розташованих досить непослідовно. Статті, що відбивають подібні питання, перемежовуються з іншими, доповнюються новими деталями, висловлена в них думка зненацька розвивається в наступних статтях. і т. д. В основному, програма спрямована проти великих землевласників.

У статтях 5, 6, 14, 27 присутні вимоги селян знизити земельну ренту, мито й інші побори, скасувати несправедливі закони й відновити ті, які діяли в перший рік царювання Генріха VII (власне кажучи, до династії Тюдорів). У статтях 3, 11, 29 яскраво відбиті вимоги селян позбавити лордів права користування общинними пасовищами.

У статтях 2 й 9-вимоги зобов'язати лордів майорів дотримувати встановленого права й самим сплачувати "вільні ренти" й інші внески, а не перекладати їх на власників землі. У статті 1 селяни просять короля застосовувати всі закони проти обгороджень, але залишити в силі ті обгородження, які були здійснені для технічних культур. Це виключення говорить не тільки про помірний характер програми, але й про вплив на її складання заможних селян, що почали огороджувати свої землі.

Стаття 16 виражає надію, що буде покладений кінець ще збереженому подекуди в Англії кріпосному праву. Ряд статей присвячений церковним питанням. У них виражене бажання повністю скасувати церковне землеволодіння (ст. 4), "усяку церковну десятину", змусити духовних осіб задовольнятися встановленою оплатою й виконувати за одержуваний ними доход свої обов'язки "проповідника й учителі" (ст. 20, 22).

Цікава стаття 13. У програмі немає вимоги знищити феодальну земельну власність і передати землю селянам, але в статті 13 виражене прагнення селян звільнитися від феодальних пережитків .- знищити маноріальний суд і передати його в руки короля. Повсталі вірили, що тим самим вони одержать право "спокійно користуватися общинними вгіддями й всіма вигодами".

Маусхолдську програму цікаво зрівняти із програмою "12 статей". У той час як остання першорядне місце відводить скасуванню кріпосного права, у програмі Кета цьому приділене незначна увага, тому що в цей час в Англії кріпосне право майже зникло. Крім того, програма "12 статей" містить витримки з євангелія й часто посилається на божественне право. У програмі Кета таких місць майже не має, за винятком статті 16.

Примітно, однак, що в цій програмі були відсутні вимоги знищення дворянської земельної власності й всіх форм поземельної залежності селян, а також передачі їм у власність земельних наділів. Селяни просили короля лише виконати всі статути Тюдорів проти обгороджень, але не забороняти обгородження, зроблені для розведення шафрану - вигідної технічної культури. Це виключення, а також помірність вимог були наслідком впливу заможних селян, що брали участь у виробленні програми, які самі починали огороджувати землю з метою підвищити доходи свого господарства. Кілька інших статей виражали інтереси дрібних дворян.

Зрозуміло, ця програма не могла задовольнити найбідніші шари повсталих селян і міського плебсу. Під час подій в Уіндемі було висунуто вимогу встановити рівність всіх людей у користуванні благами природи. "Ми, - заявляли селяни, - знесемо огорожі, засиплемо канави й дамо можливість кожному користуватися общинним пасовищем. Ми бажаємо вільного, однакового й рівноправного користування всіма речами". Деякі учасники повстання пропонували ввести навіть спільність майна.

Уряд, прагнучи виграти час, щоб зібрати сили, необхідні для придушення повстання, пообіцяло задовольнити частину вимог селян. Однак повсталі не розходилися. Більше того, вони взяли Норич, і незабаром їм удалося розгромити посланий проти них загін урядових військ. Але їхнього наміру з'єднатися з повсталими в Девонширі й Корнуоллі виявилися, безуспішними, і облога Ярмута, почата загонами Кета, теж закінчилася невдачею. Після придушення повстання в Південно-Західній Англії в Норфолк проти Кета була спрямована більша армія, посилена загоном німецьких й італійських найманців, а також місцевим ополченням норфолкських і сеффолкських дворян. Скориставшись боротьбою, що підсилилася, серед городян, урядові війська взяли Норич. У цей час й у таборі повсталих загострилася боротьба між радикальними й помірними елементами, очолюваними Кетом, що навіть спробував покинути табір. Але ця спроба була зірвана рядовими учасниками повстання, що вимагали рішучих дій.

Висновки

Наостанок слід зазначити, що повстання яке за масштабами було другим після повстання Уота Тайлера теж закінчилося поразкою.

27 серпня 1549 р. відбувся бій, у якому армія селян була розгромлена урядовими військами. Напередодні повсталі залишили свій укріплений табір у лісі й прийняли бій у долині, де виявилися беззахисними проти кіннот німецьких найманців. Кет біг з поля бою ще до його результату. Після розгрому селянських загонів дворяни вчинили криваву розправу над повсталими. Взяті в полон Роберт і Вільям Кет були повішені.

У другій половині XVI ст. селянські виступи проти обгороджень проходили в ряді інших графств. Боротьба англійських селян за землю в XVI ст. в цілому була прогресивною боротьбою за буржуазно-селянський аграрний переворот, за вільне від гніта феодалів селянське господарство. Це забезпечило б найбільш швидкий розвиток продуктивних сил у країні й створило б для народних мас найбільш сприятливі з усіх можливих при товарному виробництві умови існування. Але ця боротьба зазнала поразки, тому що виступу англійських селян, як і всякому селянському руху, були властиві риси, що послабляють його: стихійність, недостатня свідомість, локальний характер виступів.

Крім того, що формувалася буржуазія звичайно виступала союзником нового дворянства, а різні в майновому відношенні шари селян по-різному ставилися до боротьби з обгородженнями й до питання про землю.

Список використаної літератури

1.                             История крестьянства в Европе. – М., 1985.

2.                             История Средних векав (ХV – ХVІІ вв.): Хрестоматія, ч. ІІ / Сост. В. Степанова, Я. Шевеленко. – М., 1981.

3.                             История средних веков /под ред. Абрамсон М.Л./. – М., 1980.

4.                             История средних веков. В 2 т. Т. 2 / Под ред. З. Удальцовой и С. Карпова. – М., 1991.

5.                             Сапрыкин Ю. Социально – политические взгляды английского крестьянства в ХІV – ХVІІ вв. – М., 1972.

6.                             Сказкин С.Д. Очерки по истории западноевропейского крестьянства в средние века. – М., 1968.

7.                             Штокмар В. экономическая политика английского абсолютизма в эпоху его расцвета. – Л., 1962.